ВПЛИВ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА КВАЛІФІКАЦІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем впливу рішень Європейського суду з прав людини на кваліфікацію торгівлі людьми. Указано, що сучасна форма рабства – торгівля людьми С викликає неабияке хвилювання та є злочином міжнародного характеру. Відзначено, що у ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. закріплено заборону рабства і примусової праці: нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані; ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.Проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини щодо порушень ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема справи Rantsev v. Cyprus and Russia, L.E. v. Greece, Chowdury and Others v. Greece, S.M. v. Croatia (Grand Chamber). Звернено увагу на те, що торгівля людьми підпадає під заборону, передбачену ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно держави – учасниці останньої мають позитивне зобов’язання: прийняти належну та комплексну правову базу для боротьби із цим кримінальним злочином; уживати захисних заходів щоразу, коли органам влади відомо або вони повинні були знати про серйозний ризик того, що особа стане жертвою торгівлі людьми; належним чином розслідувати ситуації потенційної торгівлі людьми.Зазначено, що у 22 вироках суду за ст. 149 КК України відсутні посилання на практику ЄСПЛ щодо застосування ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Зроблено висновок, що під час тлумачення понять, що містяться у ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ спирається на Конвенцію про рабство 1926 р. (Siliadin v.France), Додаткову конвенцію про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, Конвенцію № 29 МОП про примусову чи обов’язкову працю, Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, а також Додатковий протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Rantsev v. Cyprus and Russia).Наголошено, що з огляду на досвід практики ЄСПЛ щодо заборони рабства і примусової праці та враховуючи положення ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», під час розгляду кримінальних проваджень, направлених до суду з обвинувальним актом за ст. 149 КК України, необхідно обов’язково враховувати рішення ЄСПЛ під час винесення вироків.