EXTRADITION AS A CRIMINAL LAW INSTITUTION: PROBLEMS OF DEFINITION AND APPLICATION

Authors

DOI:

https://doi.org/10.32366/2709-9261-2021-1-1-159-164

Keywords:

extradition; Criminal Law; extradition of persons; criminal liability; rights and freedoms of the person.

Abstract

The article considers topical issues of definition and implementation of the institution of extradition in the criminal law of Ukraine. There is a view that extradition should be understood only as the institution of extradition of offenders, and the transfer of convicts to serve their sentences is an independent institution of criminal law. In our opinion, this statement cannot be accepted, as it concerns an identical procedure, the systemic material and legal feature of which is its security focus on the realization of individual criminal responsibility, and this view is supported by lexical analysis of terminological concepts "extradition" and «transfer». as identical in factual content. It is noted that the obligatory legal condition for extradition (as well as transfer) is a valid international agreement, the parties to which must be Ukraine and the state requesting the extradition of the person. It is proved that the institution of extradition has a complex interdisciplinary nature, because it arises at the crossroads of constitutional law, criminal law, criminal procedure and international law. It allows to define it as a comprehensive legal procedure for transferring a person to another state to implement the principle of inevitability of criminal liability, regardless of the place of temporary actual stay. It is shown that the main task of the institute of extradition is to ensure the inevitability of bringing a person guilty of a crime to criminal responsibility, which allows to determine the fundamental basis and essence of this institution as a criminal law. It is emphasized that the institution of extradition is complex, combining the extradition of persons suspected of committing a crime and persons convicted of a crime, and both cases of its application have a common purpose – to ensure that the person guilty of the crime is prosecuted.

References

Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2013 р. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9–10, 11–12, 13. Ст. 88.

Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25–26. Ст. 131.

Романов А. К., Лысягин О. Б. Институт экстрадиции: понятие, концепции, практика. Право и политика. № 3. 2005. С. 91–98.

Звирбуль В. К., Шупилов В. П. Выдача уголовных преступников. М., 1974. 102 с.

Кісілюк Е. М., Грищук Г. М. Правова природа видачі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Проблеми законності. 2015. Вип. 128. С. 67–74.

Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_174#Text (дата звернення: 05.01.2021).

Дроздова О. Екстрадиція з України: умови, стадії та ризики. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/170139_ekstraditsya-z-ukrani-umovi-stad-ta-riziki (дата

звернення: 05.01.2021).

Митрофанова І. І., Гайкова Т. В. Кримінальна відповідальність біженців, які вчинили злочини.

Вісник КДПУ імені Михайла Остроградського. 2009. Вип. 5. Ч. 1. С. 148–151.

Published

2024-02-21

How to Cite

Khobbi, Y. (2024). EXTRADITION AS A CRIMINAL LAW INSTITUTION: PROBLEMS OF DEFINITION AND APPLICATION. Українська поліцеїстика: теорія, законодавство, практика, 1(1), 159–164. https://doi.org/10.32366/2709-9261-2021-1-1-159-164

Issue

Section

PREVENTION OF CRIMINAL AND ADMINISTRATIVE OFFENSES