ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті автор розглядає особливості нормативно-правової заборони торгівлі людьми у зарубіжних країнах. Вказано, що міжнародні нормативно-правові акти досить чітко обмежують перелік діянь, які можуть бути визначені як такі, що мають відношення до торгівлі людьми. З урахуванням вказаних міжнародних підходів низка країн уже створили власне бачення алгоритму, який потенційно може сприяти запобіганню суспільно небезпечному діянню. На сьогодні американське законодавство в частині запобігання випадкам торгівлі людьми є досить виваженим, а тому окремі його положення можуть бути вдало інтегровані у національні кримінологічні практики. З огляду на потенційну суспільну небезпеку, а також із урахуванням статистичних даних та судової практики, яка свідчить про те, що часто випадки торгівлі людьми є латентними, на думку автора, встановлення межі кримінальної відповідальності за таке діяння у вигляді позбавлення волі на строк 12–15 років є досить справедливим. Зазначено, що українське кримінальне законодавство за вчинення кваліфікованої торгівлі людьми також передбачає досить серйозне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна. Автор звертає увагу на те, що йому ближчий підхід країн, які виокремили торгівлю людьми у самостійне кримінальне правопорушення. Таке бачення зумовлене насамперед упевненістю, що жодне суспільно небезпечне діяння, яке має чіткі межі та визначення, а також широке поширення, не може бути попереджене шляхом використання побічних нормативно-правових актів, прецедентів тощо. Підсумовано, що більшість зарубіжних держав встановлює дуже тонку межу між торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією. Такий стан справ може бути пояснений тим, що здебільшого торгівля людьми має на меті або подальше використання таких осіб у проституції, або вилучення та трансплантацію органів.